Андріївські вечорниці
22.11.2014 18:35
Виховний захід «Андріївські вечорниці»
Ведуча (на тлі ліричної мелодії): У глибину віків сягає наша історія, пізнати яку нам помагають книги та самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні, барвисті коломийки, ліричні хороводи, чарівний світ народних казок.
Ведучий: Хай же сьогоднішй вечір відкриє перед нами розум, мудрість, щедрість і гумор нашого народу. Запрошуємо вас на українські вечорниці.
Господиня ( походжає по хаті, поправляє скатертину, заглядає у вікно): Ось і вечір, чекаю на молодь, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то за молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. І так завжди було … І ми колись … Як згадаю … Літа – літа … Ой, верніться до мене хоч у гості.
Танець «Кужіль»
(Чути стукіт у двері, заходять дівчата)
1. На Андрія! На Андрія!
Снігом дує, снігом віє.
На Андрія, ой, дівчата,
Можна долю загадати.
- Ой, на свято, на Андрія,
Кожна з нас собі помріє.
Всі збираємось до хати,
Будем дружно працювати,
Андріївські вечорниці піснею стрічати.
3. Добрий вечір в вашій хаті,
Уклін господині!
Чули, будуть вечорниці
У ясній світлиці.
Г. : Добрий вечір, добрий вечір!
Просимо, просимо.
Аби щастя було в хаті,
Аби всі були багаті.
В нашій хаті гостям раді!
- Гей, на наших вечорницях,
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!
Танець «Орися»
(Дівчата віддають страви господині, займаються рукоділлям).
- Принесла білого борошна, щоб калита біла була.
- А я – меду, щоб солодкою була.
- А я – яйця і мак.
Г. : Тоді давайте піч будемо розпалювати.
Всі: Давайте, давайте!
Г.: Та не забувайте дрова покласти навхрест.
(кладуть дрова в піч і розводять вогонь).
1.Гори, вогню, ясно, печи калиту красно.
2.Щоб ми її кусали і горя не знали.
3.Тепер час калиту місити.
4.Але давайте всі разом, щоб швидше було.
(дівчата в діжі місять калиту).
Г.: А тепер, Оксано, окропи дорогу до печі.
5.Водице-студенице, окропи калиті дорогу до печі, до порогу, а від печі до столу, щоб ми були гарні та веселі.
(дівчата садять калиту у піч).
Г.: Добре ви попрацювали, а тепер мийте руки та в одній мисці, та одним рушником витирайте.
(дівчата миють руки і витирають).
Г.: А кашу ви не забули поставити у піч?
6.Ні, не забули. Вже ставимо, бо чим калиту зустрічати?
(Вбігають Феська і Пріська, задихані та знервовані).
Феська: Чого це ти мене заперла в коморі? Щоб я запізнилася на вечорниці?
Пріська: Таке мелеш, що і купи не держиться. Чого б це я тебе запирала?
Ф.: Ти, ти, капосна, закрила, більше нікому!
П.:Гарно щебечеш та слухати погано. Сиплеш із пустого в порожнє. Ти все знаєш. Мабуть, знаєш, що в нашої господині і в печі кипить?
Ф.: А знаю. (принюхується) Мабуть, вареники. Аж їсти захотілося.
П.: Із твоїм довгим язиком тільки полумиски вилизувати!
Ф.: (підбігає до Пріськи і смикає за волосся) Я тобі зараз покажу!
П.: Люди добрі, рятуйте!
Ф.: Та цур тобі, аж до генделиків чути! Осоромила на все село!
Г.: Годі, дівчата, а то ви так голосите, що всі порозбігаються.
1.Феська та Пріська хоч якого дзвона перегудуть.
Ф. (зі злістю): Бовкнула, як жаба в болото!
2.Хоч вас двоє, та язиків у вас десять, і торохтять, як вітряк. Кажуть, що з усіх сіл по сім, а я одна і ледве відгризлася. Як не хочете себе чемно поводити, то ідіть геть.
П.: Не женіть нас, ми ж цілий день збиралися, чепурилися, вмивалися … .
Ф.: По пуду бруду відмили, а ви нас у шию. Ми більше не будемо. Дозвольте залишитися.
Г.: Сварка – остання річ. Дай, Боже, щоб ви тихенько гомоніли, а люди вас слухали.
3. Дівчата, вже вечоріє, а хлопців щось довго немає.
Пісня «Чом ти не прийшов»
В.Дівчата, а чому святого Андрія кличуть Первозванний?
6.Мені одного разу бабуся розповідала, що Андрій був першим з апостолів, якого Ісус закликав на Іордан, тому він в грецькому сказанні отримав ім.”я Первозванний.
В.А знаєте, що святий Андрій ходив Дніпром і благословив гори на його березі, де пізніше було збудоване славне місто – Київ.
6.До речі, дівчата, минулого року я була в Києві і бачила, як там святкують Андрія. Там дівчата ходять навколо церкви святого Андрія і питають імена хлопців. Але хлопці називають різні жартівливі прізвиська. Наприклад: Шилохвіст, Лоботряс, Телепень. Ох і втіхи тоді.
3.Дівчата, вже скоро хлопці прийдуть, а ми ще й не ворожили. Пора про свою долю попитати.
(дівчата виходять із свічками в руках, просять по черзі)
Місяцю, місяцю, на тобі корона,
А мені дай щастя.
Засвіти, Андрію, свічку,
Хай нам видно буде.
Хай я бачу, з ким ся зійду,
Чи похвалять мене люди.
Ти, вогнику, не гасися
В ноги милому вклонися,
Бо в цей вечір ворожба не одному помогла.
Г.: Дівчата, ось послухайте, як ми колись ворожили. Пізно ввечері, коли стемніє, потрібно набрати в пелену насіння коноплі, вийти за хату, посіяти по снігу і промовити: «Андрію, Андрію, конопельку сію, спідницею волочу, заміж вийти хочу». Потім набираєте жменю снігу, там, де сіяли коноплі, вносите до хати і, коли сніг розтане, лічите насіння: якщо кожна зернинка має пару – добре, а як ні – поганий знак.
4.Ой, а я боюся ворожби, я ще ніколи не ворожила.
5.А я не боюся, пані господине, подайте мені копистку! (Підходить до порога, стукає кописткою і говорить: «Туку, туку, кописткою, де я буду невісткою? Загавкай мені, собако, в якій саме стороні? Прислухаються, де загавкав собака).
6-та до 7-мої: Наталю, а ти поворожи на гребінці!
7.:А я не вмію.
6.:А он як. Бери кожен зубець і говори: «Молодець, вдівець». На перший зубець – молодець, на другий – вдівець і так до кінця.
7. (ворожить):Дівчата, вийшов молодець!
8.:А я вмію ворожити горіхами. Підкидаю їх угору: хто зловить одразу два, той вийде заміж у цьому році, або знайде собі пару.
1.А я вмію ворожити галузками. Беруть в”язку галузок і відкладають по дві. В кого залишиться дві гілочки, буде у цьому році в парі. Якщо гілочка одна – знайомство попереду.
2.Давайте, на чоботах поворожимо. Не чобіт кидаю – судженого зазиваю, хай серцю моєму вкаже, щоб знало, в який бік ступить моя нога.
3.:Ой,Ганнусю, твій таки до Василя повернувся. А дайте ще й я попробую. (Кидає чобіт через плече)
4.О, а твій, Галю, все у двір до Романа дивиться. (дівчата сміються)
5.Ой, там щось грюкнуло!
Г.: Та це тобі почулося.
(почувши новий гуркіт, вирішують подивитися, що це. Відчиняють двері й ловлять хлопця, який хотів прив”язати віник до стріхи.)
6.Ти хотів нам шкоди наробить!
7.Покараємо тебе!
8.Давайте вкинемо його у воду.
Х.(просить): Відпустіть мене! Чи я, тату, не доріс?
Чи я, тату, переріс?
Чи не рублена хата,
Що не люблять дівчата?
1.Як відгадаєш наші загадки, тоді відпустимо.
2.Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий.
Хл.: О, я знаю. Це – небо, зорі і місяць.
3.А відгадай мою загадку. «Вдень з ногами, вночі без ніг».
Хл.: (задумався): Може, чоботи. Та вже, дівчата, відпустіть. Я більше не шкодитиму, а як відпустите, то ще до хати веселих хлопців приведу.
4. Ну та йди вже і не заважай нам вечерю готувати.
(Калита уже спеклась. Господиня виймає її велично з печі).
Г.:Подивіться, яка наша калита кругла, запашна, проміннями, квітами-мереживом помережана, красою та теплом засяяла на всю світлицю, оселю звеселила!
(Калиту передають із рук в руки, аж на причільне вікно, що до сходу сонця):
Денне сонце лягло на спочинок, і тепер калита сяятиме і в оселі і в душах.
5.:Господиненько, а чи готові вареники, каша?
Г.:Усе готове, буде чим калиту зустрічати.
(знадвору чути пісню, яку співають хлопці. Заходять до хати).
1 хл.:Добрий вечір усім у хаті!
2 хл.:Доброго здоров”я.
3 хл.:Боже помагай!
4 хл.:З калитою будьте здорові!
5 хл.:З калитою золотою, з пресвятим празником!
Г.:Дякую, будьте і ви здорові! Заходьте, хлопці на вечорниці. Пожартуємо, поспіваємо.
Хл. І зайдемо, і сядемо. Та тільки ви скажіть: чи вареники, чи пироги будуть?
6.Будуть, будуть. Уже давно готові.
Пісня, танець «Варенички»
Г. Коли всі зібрались, то підносьмо калиту.
(Дівчата несуть Калиту на червоній стрічці високо перед собою і тричі промовляють: «Сонце заходить, а Калита сходить!». Назустріч виходить господиня з мискою каші на вишитому рушнику).
Г.:Калита наша, оце тобі каша, а нам дай краси й сили, щоб ми в світі славно жили!
Усі: Оце так Калита, славна та красна, на весь світ прекрасна!
(Хлопці беруть Калиту, прив”язують до неї червону стрічку, яку протягують через кільце в стелі. Один кінець стрічки довший і спущений до низу так, щоб можна було за нього смикнути – тоді Калита стрибне вгору).
Г. (виносить рогач і коцюбу і ставить їх навхрест, щоб коцюба була зверху): Коцюбу, рогачі ніколи не кидають, а тільки ставлять. Вони завжди біля вогню, біля печі. Сам же вогонь і всі його атрибути були ще з правіку священними, а тому дуже шанувалися.
Гра «Пан Калитинський і пан Коцюбинський»
(хлопці вибирають пана Калитинського, який пояснює правила гри).
Калит.: Кожен бажаючий під”їжджає до Калити на коцюбі, мов на коні, промовляючи: «Їду, їду Калиту кусати». Хто при кусанні Калити не знатиме, що відповісти на питання, засміється чи присяде, того вимажу сметаною.
Г.: Хто перший до Калити поїде?
Хл.: Я хочу Калиту кусати. Де коцюба?
(дівчина подає коцюбу)
- Добрий вечір, пане Калитинський.
- Доброго вечора, пане Коцюбинський. Куди йдете?
- Їду, їду Калиту кусати.
- А вчора ми з вами йшли?
- Йшли.
- Кожух знайшли?
- Знайшли.
- І де ж він?
- Хто?
- Кожух.
- Який кожух?
- (діалог повторюється).
- Ну добре, скажу, коли Калиту вкушу.
- Ну давай, починай кусати. А я буду тобі заважати.
- А я вкушу.
- А я розсмішу.
- А я не розсміюся.
- А я зараз подивлюся. Коли дурень розумний? (коли мовчить)
(Пан Коцюбинський, не вкусивши Калити, йде геть).
Калит.: А ну, хлопці, невже наша Калита так і залишиться цілою? Хто з вас тут сміливий? Хто може стрибнути і Калиту вкусити? А хто її вкусить, той завтра до школи не піде.
Хл.: Здоров, Клитинський.
Калит.: Здоров, Коцюбинський.
- Куди їдеш?
- Їду, їду Калиту кусати.
- Звідки ти?
- З Калитви.
- Чого хочеш?
- Калити.
- А не боїшся чорноти?
- Не боюсь.
- Тоді присядь.
(Хлопець, не подумавши, присідає і швидко втікає, щоб не замазали).
Калит.: Калити не вкусив, так що рано ти зрадів. Бо підеш до школи ти, нині, рано і завжди.
Хл.: І я хочу Калиту кусати.
К.: А чи можеш загадки відгадати?
Хл.: Можу!
К.: Що у світі найсильніше?
Хл.: Вода.
К.: Без чого хату не можна збудувати?
Хл.: Без стуку.
К.: Без чого не можна викопати колодязь?
Хл.: Без дна.
К.: Добре, хлопче, не сумуй, та шматочок покуштуй.
Хл.: Смачна Калита. Вкусив так, аж душа сонцем засяяла, дякую.
К.: Всі дівчата на Андрія з медом Калиту пекли. І щоб ви не зголодніли, їсти вам її дали. Покуштуйте, чи смачна Калита на святі і подякуйте дівчатам, що є у цій хаті.
(Калиту знімають зі сволоку й ділять між всіма.)
Г.: Калитники-житники, славно дбайте, Калиту кусайте, аби наше з вами до кінця віку було. Дякую всім, хто до нас завітав, а особливо тим, хто допомагав. Хай же вам добробуту прибуде. Щастя вам, здоров”я, добрі люди.
В. Ось і закінчуються наші Андріївські вечорниці, але ж не закінчується свято Андрія. Сьогодні ми розповіли про одне свято українського народу.
В.: До нових зустрічей. У двері стукає зимовий Миколай і Новорічні та Різдвяні свята.
